Пане Ділтею, як Ви прийшли до ідеї БОДу і як довго вже займаєтеся цією темою?
На початку 1980-х рр. у рамках «політичного круглого столу» я почав більш детально вивчати питання створення цінностей і автоматизації. І вже тоді ми дійшли висновку, що зарплата, щонайменше, частково виконує функцію перерозподілу економічних цінностей. Через стрімкий розвиток виробництва зарплата вже тоді не могла достатньо забезпечити ефект перерозподілу цих цінностей. Поміркувавши, ми прийшли висновку, що потрібно ввести щось на кшталт «податку на створення цінностей». Отримуваний дохід отримували б люди, які допомагають перерозподілу зарплати.
У 1990-х рр. «соціальне питання» (високий рівень безробіття, збідніння населення, а також економічна нерівність і разом з тим постійний ріст ВВП) спонукало мене розробити концепти, які могли б зупинити ці процеси. На відміну від інших концептів, які передбачали, в першу чергу, вирішення питань скоріше економічного характеру, тепер пріоритетним є соціально-політичний підхід до вирішення проблем.
Я хотів розробити соціальну систему, яка б функціонувала як і за повної зайнятості населення, так і за дуже високого рівня безробіття, спричиненого автоматизацією, не створюючи при цьому надмірну напругу в суспільстві.
На початку нового тисячоліття вже існувала одна модель, проте вона була лише частково оприлюднена.
Урядові обмеження прав і свобод людини (також під виглядом боротьби з тероризмом) і однобокі освітні програми і позитивні дії, орієнтовані на зайнятість робочої сили населення, призвели до того, що ми з Йоргом Дрешером розробили концепт «емансипаторської соціальної держави», відповідно – «йовіального суспільства».
З того часу я вважаю безумовний основний дохід незамінним інструментом для емансипації людства. Під емансипацією (звільненням) я розумію те, що суспільство вчить кожного ефективно використовувати надані йому свободи. Це також має свій відбиток у назві моєї моделі, яка лише трохи відрізняється від попередніх розробок:
«Модель Ділтея з формування емансипаторського безумовного доходу».
Як, на Ваш погляд, розвивається дискусія в Німеччині?
Люди не звертають уваги на те, що ідея про основний дохід має глибоке коріння - і не лише в Європі, але й далеко за її межами. Так, дискусія про основний дохід у Німеччині відійшла дещо на другий план після падіння Берлінської стіни в 1989 році. Також урядові інвестиційні програми «на відбудову східної Німеччини» мали деякий час позитивні економічні результати стосовно повної зайнятості робочої сили населення. Внаслідок цього дискусія про безумовний основний дохід у Німеччині стихла.
Коли політичні партії лівих і зелених заснували «Мережу основного доходу» в 2004 році, обговорювалися загалом ті моделі, які б заміняли систему соціальної допомоги. Це модель перехідної грані проф. Гельмута Пельцера і її похідні, розроблені Дітером Альтхаусом (ХДС) і партією лівих. Безумовний основний дохід емансипаторського характеру там ще серйозно не обговорювали.
В 2005 році боєць-одинак проф. Гьотц Вернер здивував кола прихильників основного доходу своєю масштабною рекламною кампанією емансипаторського БОДу (кажуть, нібито кампанія коштувала йому біля півмільйона євро). Проте Гьотц Вернер відмовився від своїх поглядів на емансипаторський підхід і вдався до моделей, які б заміняли соціальну допомогу, на кшталт моделі Дітера Альтхауса.
Кампанія мала поверховий успіх, оскільки Гьотцу Вернеру вдалося розпочати широку дискусію в німецькомовних країнах. Було також розпочато декілька регіональних, міжпартійних і незалежних ініціатив із просування БОДу. Наразі є прямі кандидати, прихильники безумовного основного доходу, які будуть брати учать у виборах в бундестаг.
Яке Ваше ставлення до «ажіотажу в ЗМІ», яку спричинила рекламна кампанія Гьотца Вернера?
Хочеться і сміятися, і плакати. Гьотц Вернер зачарував багатьох людей, які не бачать або не хочуть бачити відмінності між моделями.
Я б запропонував спочатку обговорити ідею йовіального суспільства, а лише потім представити модель емансипаторського (звільняючого) безумовного основного доходу як незамінний інструмент для створення цього суспільства.
Але більшість людей все ж таки вважають БОД (особистою) панацеєю, не враховуючи вплив на суспільство. Лише тільки те, що виникає навколо БОДу, робить світ у поєднанні з БОДом вартим життя!
