Ідея гарантованого доходу була дуже популярною в США в 1960-х рр. Її підтримували передові економісти, серед них і ті, хто пізніше отримав Нобелівську премію. Мартін Лютер Кінг писав: «Лише короткозорість не дозволяє нам гарантувати мінімальний річний, а головне, достатній дохід кожній американській сім‘ї». Програма гарантованих виплат бідним сім‘ям була ухвалена в палаті представників із більшістю 2:1, але сенат її категорично відхилив.
Проте більшість американців сьогодні не знають цієї історії. Вони так само не знають ні про те, що ідея гарантованого доходу бере свій початок від батьків-засновників Америки і в 1890-х і 1930-х рр. спричинила масові рухи; ні про те, що в штаті Аляска кожен громадянин отримує невелику однакову суму, яку виплачує Перманентний дивідендний фонд.
Проте мрія про безумовний основний дохід знову привертає увагу. У грудні 1999 року була заснована Мережа гарантованого основного доходу в США (USBIG – U.S. Basic Income Guarantee Network), метою якої є популяризація дискусії про введення основного доходу в США. У березні 2009 року USBIG провела своє восьме щорічне засідання. Веб-сайт: www.usbig.net.
Дуже тісно з USBIG пов‘язані дві починаючі організації – Інститут гарантованого доходу (Income Security Institute) і Кампанія з введення гарантованого доходу (Campaign for Income Security) - www.IncomeSecurityForAll.org.
Безумовний основний дохід також є частиною політичної програми партії Зелених у США. «Ми закликаємо до всезагального безумовного основного доходу (інколи його називають гарантованим доходом, негативним прибутковим податком, громадським доходом, державним дивідендом). Його отримуватимуть усі, незалежно від стану здоров‘я, наявності роботи або сімейного статусу»1. Бренд Макміллан, політичний лідер Партії Зелених, і Джессі Джонсон, який був одним із чотирьох кандидатів у президенти і балотувався в губернатори штату Західної Вірджинії, також відвідали засідання USBIG 2009.
Серед прихильників ідеї безумовного основного доходу є і Джозеф В.Кенедді, головний економіст Міністерства торгівлі США при адміністрації Джорджа В.Буша. Він пропонує щось на кшталт обумовленого, проте у той же час високого доходу: «Ending Poverty: Changing behavior, guaranteeing income, and transforming government» (2008). Чарльз Маррей закликає до обумовленого основного доходу у своїй книзі «In Our Hands: A Plan to End the Welfare State» (2006). Ричард К.Кук, аналітик Міністерства фінансів США на пенсії, є автором книги «We Hold These Truths: The Hope of Monetary Reform» (2008). У своїй роботі він пропонує введення національного дивіденду, який виплачуватиметься шляхом реформування грошової системи. В моїй останній книзі «Peaceful, Positive Revolution: Economic Security for Every American» (2008) основний дохід представлений як засіб об‘єднати громадян і сприяти вирішенню багатьох проблем соціального, культурного, екологічного, економічного і політичного характеру.
Вперше чуючи про безумовний основний дохід, американці часто запитують, чи це «соціалізм». Ті, хто готові мислити ширше, часто констатують, що ця ідея насправді могла б існувати з мінімальним державним управлінням і максимальною індивідуальною свободою. На думку багатьох прихильників ідеї, безумовний основний дохід – це синтез найкращих аспектів капіталізму і переваг соціалізму. Він створив би суспільство з мережею абсолютної економічної безпеки для кожної людини, «справжню свободу для всіх» - як звучить назва книги Філіпа Ван Парійса (1998).
Надії на якісь зрушення в питанні введення безумовного основного доходу в США покладаються на спроби уповільнити глобальне потепління. Джеймс Хансен є одним із провідних кліматологів сучасності. Він працює в уряді США і йога часто цитують у ЗМІ. На слуханні в Конгресі США в лютому 2009 року Хансен закликав до наступного:
Податки і 100%-і дивіденди – введіть податок на емісію СО2, але рівномірно повертайте гроші платникам податків.
Наприклад, давайте спочатку встановимо податок такого розміру, щоб він впливав на рішення про покупку: податок у розмірі 1 долару за еквівалент викидів від спалювання галона пального. Ця ціна становить приблизно 115 доларів за тонну СО2. Шляхом введення такого податку можна було б щорічно поповнювати державну казну на 670 млрд. доларів. 100% цих коштів повертаються народові. Кожен повнолітній і законний громадянин отримує суму у розмірі 3000 доларів на рік, 250 доларів на місяць, на свій банківський рахунок. На дитину виділяється половина цієї суми, і так максимум на двох дітей на сім‘ю. Отже, податок у 115 доларів за тонну пального приносить родині з двома дітьми дивіденд у розмірі 9000 доларів на рік, 750 доларів на місяць. Родина, чий показник викидів парникових газів становить нижче середнього, ще й заробляє гроші, оскільки їх дивіденд перевищує податок. Введення такого податку дало б потужний поштовх для зміни неефективної інфраструктури. Він стимулює економіку. Він стимулює інновації.
Цей шлях міг би привести нас в епоху без викопного палива, залишити велику кількість вугілля в надрах землі і усунути необхідність йти в небезпечні місцевості у пошуках краплі нафти. Нам треба якось жити без викопного палива. Чому б не почати жити без нього раніше заради майбутнього наших дітей? Не робити цього, знаючи про наслідки, - аморально.2
Ця пропозиція, якби її ухвалило законодавство, могла б перетворитися в повноцінний основний дохід. Потрібно зазначити, що адміністрація Барака Обами і більшість членів Конгресу підтримують інший підхід – торгівлю емісійними квотами, яку Хенсен постійно і категорично засуджує, називаючи її безрезультатною і, отже, неефективною.
Таким чином, кліматична криза може стати поштовхом для соціальних трансформацій. Прихильники основного доходу в США підтримують зв‘язок із нашими друзями і однодумцями в інших країнах. Ми сподіваємося, що наші спільні зусилля допоможуть усьому людству – і нашій планеті.
