У статті «Ринок як Бог», що вийшла у березні 1999 року в журналі The Atlantic, американський теолог Харві Кокс порівнює ринок з Богом. За твердженням автора, ринкова економіка, як і релігія, має власні таїнства, ритуали та свята.
Сьогодні ринок видається таким же «всесильним», «всезнаючим» і «всюдисущим», як християнський Бог. Економісти, бізнесмени й політики тріпочуть перед ним, оскільки «невидима рука» (так Адам Сміт назвав саморегуляцію ринку) годує їх, але у будь-який момент може завдати їм нищівного удару.
Аналізуючи стани ринку, біржові гуру послуговуються таким же набором слів, за допомогою котрого люди колись намагались передбачити настрої богів. У новинах із Волл-Стріт повідомляють про «примхи» ринку. День за днем ми дізнаємось також про його «нервозність», «побоювання», «полегшення», а іноді навіть про «тріумфування» ринку.
На підставі цих одкровень благоговійні шанувальники ринку приймають критичні рішення. Ринок, який, подібно до поглинаючих богів давнини, втілився в образах бика й буйвола, необхідно за будь-яких обставин «задобрити».
Провісники й пророки настроїв ринку виступають як священики вищого сану на його таїнствах. Діяти всупереч їхнім передбаченням означає піддати себе ризику можливого вигнання. Якщо курс уряду не відповідає ринковій релігії, – винних карають за неповагу. Ринок погрожує скороченням робочих місць, безробіттям, зростанням прірви між доходами. Ніхто не має права піддавати сумніву абсолютне всезнання ринку.
Посередники, навчені новій «науці про душу» (психології), проводять опитування громадської думки, аби дізнатись про приховані бажання, страхи й надії населення. А ринку вже відомі наші глибокі таємниці й найтемніші бажання наших сердець – принаймні, він прагне про них дізнатись.
Ринок всюдисущий. Ринок повідомляє людям про їхнє призначення й почуття. Ринок прямує за людьми з торгового центру додому, наздоганяє їх у спальнях і дитячих кімнатах. Звільнення від його переслідувань уявити просто неможливо.
Хочеться вірити, що хоча б «духовний» простір життя стійкий перед ринком. Але ринкова економіка, переситившись матеріальними товарами, захоплює нові сфери. Можна вгамувати особистий пошук сенсу життя, замовивши собі на вихідні тренінг на Карибському курорті, де тобі допоможуть чутливі до твоїх проблем психологи-консультанти.
Розбіжності між традиційними релігіями виглядають незначними на тлі різниці між світовими релігіями й релігією ринку. Більшість релігій обмежуються тим, що вони стають прислужницями ринку, так, як свого часу язичницькі божества, нехай і в більш низькому статусі, проте міцно стали частиною християнства. Індуїстські храми, буддійські святкування, християнські реліквії можуть пишатися своїм переродженням. Вони з їхніми місцевими костюмами й пікантною їжею дають можливість хоч якось урізноманітнити наше прісне існування.
На відміну від релігії ринку, традиційні світові релігії характеризуються відмінними баченнями природи. Наприклад, у християнстві й іудаїзмі «вся земля належить Богу, так само як і різноманітність, що витікає з нього, і світ, і все, що в ньому є живого». Творець дав людям призначення бути хранителями й садівниками, але він залишає за собою право на землю. В релігії ринку люди, точніше, люди з грошима, володіють усім, що вони купують.
Між релігією ринку й світовими релігіями існує суперечність, яка видається не вирішуваною. Згідно із вченням світових релігій, людина – істота конечна й кожне людське починання має межі. Один японський майстер дзен перед своєю смертю сказав про свою дисципліну: «За своє життя я вивчив тільки одне: скільки саме є достатньо». Цій людині не знайшлося б місця в церкві ринку, чия максима звучить: «Достатньо не буває ніколи».
